КАС визначив, за яких умов адвокат реєструється як самозайнята особа

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №500/576/19 у Постанові від 27 травня 2020 року виклав висновки щодо того, чи повинен адвокат та особа, яка не має наміру здійснювати незалежну професійну діяльність, реєструватися як самозайнята особа.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у тому числі й адвокатську, підлягає взяттю на облік у контролюючому органі.

Поряд із тим особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, вважається самозайнятою лише за умови, що вона не є найманим працівником. Такий висновок випливає із буквального тлумачення положень підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

У свою чергу, адвокат може здійснювати свою діяльність у таких організаційних формах: індивідуально, у складі адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання. Водночас посада юриста на підприємстві (установі, організації), що не займається адвокатською діяльністю, в такому переліку відсутня, а тому адвокат, який працює за трудовим договором, не зможе відобразити це місце роботи в Єдиному реєстрі адвокатів України і буде змушений обрати у ньому інформацію щодо своєї індивідуальної адвокатської діяльності, як єдиний із дозволених Законом варіантів організаційних форм діяльності адвоката.

Тобто адвокат, який працює за трудовим договором на такій посаді, одночасно перебуває у двох статусах: з одного боку - найманого працівника, який працює за трудовим договором, а з іншого - адвоката, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально.

Більш того, якщо адвокат обирає індивідуальну діяльність, цьому кореспондує обов`язок стати на облік в контролюючому органі та сплачувати єдиний соціальний внесок на умовах, визначених Законом України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»;

Якщо ж особа працює за трудовим договором, платником єдиного внеску за неї, відповідно до цього ж Закону, є її роботодавець (підприємство, установа та організація, яке використовує працю фізичної особи на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством).

При цьому база нарахування єдиного соціального внеску для означених вище платників податку є різною (сума нарахованої працівникові заробітної плати та сума доходу (прибутку), отриманого від незалежної професійної діяльності).

Верховний Суд у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та від 5 березня 2020 року (справа №824/509/19-а) досліджував проблематику питання щодо адміністрування Законом №2464-V єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, та у своєму рішенні зазначив, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок лише за умови, що така особа не є найманим працівником.

Наявність в особи Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує його право як адвоката на здійснення незалежної професійної діяльності, однак не є доказом безпосереднього здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Виходячи з викладеного, колегія суддів КАС дійшла висновку, що трактування податковими органами положень законодавства, викладене в індивідуальній податковій консультації, щодо обов`язку позивача реєструватися в контролюючому органі як самозайнята особа, є хибним, оскільки позивач є найманим працівником, працює за трудовим договором та не має наміру здійснювати незалежну професійну діяльність у статусі адвоката.

Спірне питання виникло у зв’язку із тим, що 22 листопада 2018 року позивач звернувся до ГУ ДФС у Тернопільській області за наданням індивідуальної податкової консультації щодо роз`яснення, чи зобов`язаний він як адвокат та особа, яка не має наміру здійснювати незалежну професійну діяльність, реєструватися як самозайнята особа.

17 грудня 2018 року ДФС надано позивачу індивідуальну податкову консультацію за №5263/6/19-00-08-15-03, в якій зазначено, що з 26 жовтня 2018 року позивач значиться у Єдиному реєстрі адвокатів України як адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, відповідно він є самозайнятою особою та згідно з пунктом 6.7 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 9 грудня 2011 року №1588, підлягає взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах, для чого зобов`язаний подати до контролюючого органу за місцем постійного проживання заяву за ф.№5-ООП, заяву за формою №1-ЄСВ та копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Позивач у березні 2019 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вищезазначену індивідуальну податкову консультацію №5263/6/19-00-08-15-03 від 17 грудня 2018 року.

Вважав надану відповідачем індивідуальну податкову консультацію щодо роз`яснення, чи зобов`язана особа, яка є адвокатом та не має наміру здійснювати незалежну професійну діяльність, реєструватися як самозайнята особа, - такою, що суперечить законодавству України.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Проте Касаційний адміністративний суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та задовольнив касаційну скаргу позивача.

Раніше колегія суддів КАС дійшла висновку, що на суддю не розповсюджуються загальні норми трудового законодавства.

Оголошення

Онлайн-вебінар для адвокатів Волинської області 02 жовтня 2020 року

детальніше

Змагання зі стендової стрільби серед адвокатів

детальніше