ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ ВЕРХОВНОГО СУДУ з окремих питань
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ
Верховного Суду щодо відмінності зміни цивільно-правового договору від укладення нового
Повний текст постанови Верховного Суду розміщено в ЄДРСР за посиланням:
URL: reyestr.court.gov.ua/ Review/88337804.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду на засіданні 18.03.20 р. у справі № 210/726/17, провадження № 61-37321св18, розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.05.18 р.
Розглядаючи справу за позовом іпотекодавця про припинення договору іпотеки, Верховний Суд на основі тлумачення ст. 653 Цивільного кодексу України дійшов висновку про те, що правові наслідки зміни договору можуть бути визначені, зокрема, в самому договорі, що змінюється; у договорі про зміну договору; у законі.
Сторони у справі ні у змішаному договорі з елементами позики та іпотеки, укладеному у вересні 2014 року, ні в укладеному в серпні 2015 року договорі про внесення змін до змішаного договору не встановили такого правового наслідку зміни першого договору, як неврахування платежів, здійснених позичальником на погашення боргу до укладення другого договору в серпні 2015 року.
Оскільки сторони внесли зміни до договору, а не уклали окремого договору та не визначили такого правового наслідку, як неврахування здійснених позичальником платежів на погашення боргу до внесення змін до договору, ці платежі підлягають урахуванню.
З огляду на викладене, Верховний Суд визнав припиненим зобов'язання іпотекодавця за змішаним договором з елементами позики та іпотеки і видалив запис про реєстрацію іпотеки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Повний текст постанови Верховного Суду розміщено в ЄДРСР за посиланням:
URL: reyestr.court.gov.ua/ Review/88062082.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду на засіданні 05.03.20 р. у справі № 640/467/19, адміністративне провадження № К/9901/1118/20, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження за позовом Державної установи «Національний антарктичний науковий центр» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Державної установи «Національний антарктичний науковий центр» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.19 р.
За обставинами справи Держаудитслужба зазначила, що Національний антарктичний науковий центр на порушення п. 2 ч. 2 ст. 35 Закону України «Про публічні закупівлі» застосував переговорну процедуру закупівлі, мотивуючи це відсутністю конкуренції на відповідному ринку, та уклав договір про закупівлю з постачальником. Однак за результатами моніторингу закупівлі була встановлена наявність альтернативної компанії, що висловила готовність взяти участь у тендері, тож позивач мав здійснити закупівлю із застосуванням процедури відкритих торгів. З огляду на це, позивача було зобов'язано вжити заходів щодо усунення виявлених порушень.
Позивач заперечив проти того, що порушив законодавство, обравши переговорну процедуру закупівлі, а також зазначив, що висновок відповідача про наявність порушень є необґрунтованим, у констатуючій частині не містить конкретних зобов'язань з усунення порушень та вказівки, які саме порушення мають бути усунені. Просив визнати висновок відповідача про результати моніторингу закупівлі протиправним і скасувати його.
Верховний Суд задовольнив позовні вимоги, зазначивши, що зміст спірного висновку, який є індивідуально-правовим актом і породжує права та обов'язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких обґрунтованість є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Системний аналіз установлених обставин справи дав змогу дійти висновку, що з метою виконання вимоги щодо обґрунтованості спірного висновку відповідачеві не достатньо вказати у його змісті на факт відповідного правопорушення. Відповідач зобов'язаний навести опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого(их) за результатами моніторингу закупівлі.
У цій справі, як установили суди, відповідач обмежився лише вказівкою на невідповідність інформації, наведеної в повідомленні про намір укласти договір, процедурі закупівлі. Проте жодних фактичних обставин, на підставі яких відповідач дійшов таких висновків, у спірному висновку не наведено.
Крім цього, зазначивши у висновку про необхідність «усунути порушення законодавства у сфері публічних закупівель», відповідач не конкретизував, яких саме заходів має вжити позивач, не визначивши способу усунення виявлених під час моніторингу порушень, що свідчить
про його нечіткість та невизначеність. Можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб'єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанта поведінки), яких слід вжити уповноваженій особі замовника для усунення порушень.
Спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених норм, яких саме заходів слід ужити для усунення виявлених порушень, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства. Зазначене є порушенням вимог закону в частині змісту висновку як акта індивідуальної дії.
Верховний Суд визнав, що зобов'язальний характер вимоги щодо усунення правопорушення свідчить про встановлення цього порушення і про визначення імперативного обов'язкового способу його усунення.
Верховний Суд зазначив, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав прийняття (фактичних і юридичних) таких актів, а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.Верховного Суду щодо визначення відповідача у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів
Повний текст постанови Верховного Суду розміщено в ЄДРСР за посиланням:
URL.: reyestr.court.gov. ua/Review/87735378.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду на засіданні 13.02.20 р. у справі № 916/524/19 розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.19 р. за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «С»; ОСОБА_2; ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування реєстраційних записів.
Учасник ТОВ звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ і двох учасників ТОВ про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ та скасування реєстраційних дій/записів.
Рішенням господарського суду позов задоволено. Постановою апеляційного господарського суду рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову до двох учасників ТОВ скасовано, у цій частині позовних вимог провадження у справі закрито. У решті рішення господарського суду залишено без змін.
Залишаючи без змін постанову апеляційного господарського суду, колегія суддів КГС ВС зазначила таке. З касаційної скарги вбачається, що скаржник не погоджується з позицією апеляційного господарського суду в частині закриття провадження щодо позовних вимог, заявлених до двох учасників ТОВ. Відповідачами у цій справі є ТОВ та фізичні особи — учасники ТОВ.
Верховний Суд констатує, що відповідачем у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів є господарське товариство, а не його окремі учасники (акціонери), оскільки відповідне рішення є результатом волевиявлення не окремого учасника, а загальних зборів учасників як органу товариства. Позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ та скасування реєстраційних дій / записів як похідних обґрунтовано заявлено до ТОВ.