НОВЕ У ЗАКОНОДАВСТВІ (1)
Огляд змін підготовлений членом
РА Волинської області Красуном В.В.
НОВЕ У ЗАКОНОДАВСТВІ
30.03.2020 р. Верховною Радою України прийнято Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» (далі Закон № 540-IX), який набрав чинності з 02.04.2020 р.
Законом, зокрема, внесені зміни в такі процесуальні кодекси:
- Кодекс адміністративного судочинства України (КАСУ),
- Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК),
- Господарський процесуальний кодекс України (ГПК),
- Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК).
Зміни в процесуальні кодекси спрямовані на врегулювання питань:
1) Доступу осіб в судові засідання;
2) Участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду;
3) Продовження процесуальних строків.
4) Особливостей розгляду питань, які віднесено до повноважень слідчого судді.
Стосовно провадження у справах про адміністративні правопорушення та порушення митних правил, то зміни до процесуальних норм Кодексу про адміністративні правопорушення України (КУпАП) та Митного кодексу України (МК) не вносились.
Також зміни, зокрема, щодо продовження строків внесені до:
- Господарського кодексу України (ГК),
- Цивільного кодексу України (ЦК),
- Податкового кодексу України (ПК),
- Кодексу законів про працю України (КЗпП),
- Сімейного кодексу України (СК)
В цьому огляді, коротко розглянемо зміни до процесуальних кодексів, ГК, ЦК та СК.
І. Зміни до процесуальних кодексів
1. Щодо доступу в судові засідання
Законом внесені зміни до ч. 4 ст. 8 ГПК та ч. 3 ст. 7 ЦПК, а саме їх викладено в такій редакції:
Суд може видалити із зали судових засідань осіб, які перешкоджають веденню судового засідання, здійсненню прав або виконанню обов’язків учасників судового процесу або судді, порушують порядок у залі суду. Суд може прийняти рішення про обмеження доступу осіб, які не є учасниками судового процесу, в судове засідання під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», якщо участь в судовому засіданні становитиме загрозу життю чи здоров’ю особи.
Також внесено зміни до ч. 2 ст. 27 КПК:
«Слідчий суддя, суд може прийняти рішення про обмеження доступу осіб, які не є учасниками судового процесу, в судове засідання під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», якщо участь в судовому засіданні становитиме загрозу життю чи здоров’ю особи.
В КАС аналогічних змін не внесено.
Отже, на підставі вказаних норм суд при розгляді цивільних, господарських справ, а у кримінальних справах суд або слідчий суддя під час дії карантину наділяються правом обмежити доступ в судове засідання (до зали суду) особам, які не є учасниками судового процесу. Умовою застосування таких обмежень є виключно наявність загрози життю чи здоров’ю особи.
При цьому, закон не визначає критеріїв, за якими суд (слідчий суддя) буде встановлювати наявність загроз життю чи здоров’ю особи і не конкретизує, стосовно якої саме «особи» має існувати така загроза.
До осіб, які є учасниками судового процесу вказані обмеження не застосовуються.
2. Щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду
Законом внесені зміни до ст. 197 ГПК, ст. 195 КАС, ст. 212 ЦПК, а саме вказані норми доповнені новою частиною 4 наступного змісту:
4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» або Державною судовою адміністрацією України.
Очевидно метою внесення таких змін законодавець бачив забезпечення можливості учасникам справи брати участь в судових засіданнях поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, тобто через будь-який пристрій і програмне забезпечення, яке передбачатиме можливість підтвердження особи учасника справи:
- шляхом накладення електронного підпису, а за відсутності такого
- у порядку, визначеному Законом України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус”, або
- у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Однак, практичне застосування таких норм на наш погляд є проблемним, з огляду на наступне:
Згідно п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис – це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов’язуються і використовуються ним як підпис.
В цьому зв'язку, незрозумілим є, до яких електронних даних учаснику справи необхідно буде додавати, або з якими даними пов’язувати свій електронний підпис. Це стосуватиметься відео-, аудіо- даних, які передаватимуться через відповідне програмне забезпечення, чи виключно до документів в електронній формі, які посвідчують особу та підтверджують її процесуальний статус? На це питання законодавець відповіді в прийнятих нормах не надає, як і не передбачає врегулювання цих питань іншими підзаконними НПА.
Стосовно підтвердження особи учасника справи у порядку, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі Закон № 5492-VI) або визначеному Державною судовою адміністрацією України, слід зазначити, що ні Законом № 5492-VI, ні ДСА такий порядок не визначений.
Якщо в контексті відсилки до Закону № 5492-VI йдеться про можливість суду користуватись даними Єдиного державного демографічного реєстру, то наразі таке право надано судам виключно з метою визначення підсудності, а не встановлення особи (ч. 8 ст. 176 ГПК, ч. 8 ст. 187 ЦПК, ч. 6 ст. 171 КАС).
Більше того в Законі № 5492-VI відсутній термін «підтвердження особи». Цей Закон оперує поняттям «ідентифікація особи», що визначається, як встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону № 5492-VI).
Однак, ні «новими» нормами ч. 4 ст. 197 ГПК, ч. 4 ст. 195 КАС, ч. 4 ст. 212 ЦПК, ні будь-якими іншими нормами не визначено, яким чином учасник справи буде передавати суду відповідні дані для їх порівняння з інформацією в реєстрах і яким чином суд матиме змогу пересвідчитись в достовірності таких переданих даних.
Зрештою, залишається нерегульованим питання щодо фіксування судового засідання, в якому особи братимуть участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмним забезпеченням, відмінними від тих, які використовує суд для здійснення такого фіксування.
Тому, практичне застосування цих норм в тому формулюванні, яке зазначене в законопроекті не видається можливим.
3. Щодо продовження процесуальних строків
Законом розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 наступного змісту:
3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред’явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Законом розділ Х «Прикінцеві положення» ГПК України доповнено пунктом 4 наступного змісту:
4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов’язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Законом розділ VI«Прикінцеві положення» КАС України доповнено пунктом 3 наступного змісту:
3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред’явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов’язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
З наведених змін вбачається, що на період карантину процесуальні строки, визначені відповідними нормами ЦПК, ГПК, КАС автоматично продовжуються на строк дії такого карантину. В тому числі продовженими є строки звернення до адміністративного суду.
Оскільки законодавець в даному випадку саме «продовжив», а не «зупинив» процесуальні строки, то виходячи з правил обчислення процесуальних строків, останнім днем відповідних строків, встановлених нормами ЦПК, ГПК, КАС, очевидно, слід вважати наступний робочий день за днем закінчення такого карантину.
Стосовно строків, які встановлюються судом, то слід звернути увагу на те, що відповідні зміни внесені лише до ГПК і КАС, але не до ЦПК.
4. Щодо встановлення особливостей розгляду питань, які віднесено до повноважень слідчого судді
Окрім змін до ч. 2 ст. 27 КПК, Розділ ХІ «Перехідні положення» КПК доповнено пунктом 20-5 такого змісту:
20-5. Тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановити такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.
Розгляд питань, які віднесено до повноважень слідчого судді (крім розгляду клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій і скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування), та окремих питань під час судового провадження здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.
У разі неможливості визначити слідчого суддю у відповідному суді (крім Вищого антикорупційного суду) місцевий суд вносить вмотивоване подання про передачу клопотання, яке має розглядатися слідчим суддею, для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів
З даних норм вбачається, що визначені ними особливості розгляду не поширюються на розгляд клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій і скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування визначені.
Тобто, порядок дій у разі неможливості визначити слідчого суддю у відповідному суді для розгляду клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій і скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування залишається невизначеним
Також необхідно зауважити про некоректність формулювання «до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів», адже один і той же місцевий суд не може знаходитись в межах юрисдикції різних апеляційних судів. Очевидно, в цьому випадку мова має йти про передачу клопотання з одного суду до іншого суду, які знаходяться в межах юрисдикції різних апеляційних судів, як це, наприклад, визначено в ч. 3 ст. 34 КПК.
ІІ. Зміни до ГК, ЦК та СК
1. Зміни до Господарського кодексу України
Законом розділ ІХ «Прикінцеві положення» ГК України доповнено пунктом 7 наступного змісту:
7. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто на строк дії карантину продовжені строки: нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання (ст. 232); встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, гарантійні строки, строки пред'явлення позовів, що випливають з поставки товарів неналежної якості (ст. 269); строки позовної давності для позовів, що випливають з поставки товарів неналежної якості за договором підряду на капітальне будівництво (ст. 322) та позовів про відшкодування замовнику збитків, спричинених недоліками проекту (ст. 324).
2. Зміни до Цивільного кодексу України
Законом розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктами 12, 13, 14 наступного змісту:
12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
13. В період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором.
14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу.
Отже, згідно нового п. 12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на строк дії карантину продовжені строки: загальної позовної давності (ст. 257); спеціальної позовної давності (ст. 258); позовної давності до позовів про переведення прав та обов’язків покупця (ст. 362); припинення поруки (ст. 559); позовної давності, що застосовується до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару (ст. 681); позовної давності, що застосовується до вимог про розірвання договору дарування (ст. 728); позовної давності, що застосовується до вимог, які випливають із договору найму (ст. 786); позовної давності до вимог про визнання неправомірними дій виконавця заповіту (ст. 1293).
В цьому зв'язку слід звернути увагу, що ст. 559 ЦК України містить посилання не лише на строк, протягом якого кредитор може пред’явити позов до поручителя, а й інші строки, зокрема на строк виконання зобов'язання, на строк самої поруки. В зв'язку з цим, відсутність конкретизації, які саме строки, зазначені в ст. 559 ЦК України продовжуються на час карантину, матиме наслідком неоднозначне тлумачення норми п. 12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України при її застосуванні у правовідносинах, пов'язаних із припиненням поруки.
Пункт 13 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України встановлює заборону на підвищення процентної ставки за кредитним договором в період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій, пов’язаних виключно із коронавірусною хворобою (COVID-19). Тобто, в період вжиття заходів, пов’язаних із боротьбою з будь-якими іншими хворобами заборона підвищення процентної ставки за кредитним договором не діятиме.
Пункт 14 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України передбачає можливість звільнення наймача від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу на період дії карантину.
Згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Оскільки, норма п. 14 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України не носить імперативного характеру, то передбачене звільнення є не обов’язковим, а лише можливим.
Тобто, в кожному конкретному випадку застосування норми п. 14 «Прикінцевих та перехідних положень» та ч. 6 ст. 762 ЦК України для наймача необхідним буде доводити факт неможливості використання майна, переданого у найм саме з підстав встановлення карантину. Але безпосередньо врегулювання питання звільнення від плати за користування майном з цих підстав, фактично віднесено законодавцем на розсуд сторін. У випадку недосягнення відповідної домовленості між наймодавцем та наймачем, очевидно, що такий спір сторонам доведеться вирішувати в суді.
3. Зміни до Сімейного кодексу України
Законом розділ VII «Прикінцеві положення» СК України доповнено пунктом 21 наступного змісту:
21. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 72, 128, 129, 139 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто на строк дії карантину продовжені строки: позовної давності до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 72), про визнання батьківства (ст. 128, 129), про визнання материнства (ст. 139).